Біографічний фільм про працівника копальні та за сумісництвом музиканта.
А ще про амбітну людину зі складним характером.
Про ідейну особистість, що вигнали з партії і яка співпрацювала зі Штазі. Без чорного чи білого, а з усієї гаммою сірих відтінків, що могли міститися в душі та житті людини 70-90 роках у східній Німеччині.
Окрім складної долі Ґерхарда Ґундерманна, режисер Андреас Дрезен сповнив фільм символістичними нюансами,такі як ваза для фруктів, що кілька разів знаково з’являється у стрічці, череп з мечем на тлі простягнутої для примирення руки. А художньо відзняті краєвиди копальні та велетенського екскаватора для мене вони стали найкрасивішими сценами у фільмі.
Дії стрічки постійно перебігать з 70х у 90ті і не одразу все вкомпоновується в голові - лише під кінець фільму вони набувають повного значення. Як виявилося, не я одна тільки на другій годині фільму зрозуміла, ким є його дружина. Що правда, одне питання лишилося не роз’ясненим: де ділися її старші діти?
А ще про амбітну людину зі складним характером.
Про ідейну особистість, що вигнали з партії і яка співпрацювала зі Штазі. Без чорного чи білого, а з усієї гаммою сірих відтінків, що могли міститися в душі та житті людини 70-90 роках у східній Німеччині.
Окрім складної долі Ґерхарда Ґундерманна, режисер Андреас Дрезен сповнив фільм символістичними нюансами,такі як ваза для фруктів, що кілька разів знаково з’являється у стрічці, череп з мечем на тлі простягнутої для примирення руки. А художньо відзняті краєвиди копальні та велетенського екскаватора для мене вони стали найкрасивішими сценами у фільмі.
Дії стрічки постійно перебігать з 70х у 90ті і не одразу все вкомпоновується в голові - лише під кінець фільму вони набувають повного значення. Як виявилося, не я одна тільки на другій годині фільму зрозуміла, ким є його дружина. Що правда, одне питання лишилося не роз’ясненим: де ділися її старші діти?
Authorisation by email